Похожие статьи:
Дата: 4 лютого — Луіс Ваз де Камоенс
4 лютого 1524 народився Луіс Ваз де Камоенс (суч. порт. Луіш Ваш де Камойш) найвідоміший португальський поет. Його твори вважаються класикою світової епічної поезії, поряд з творчістю Шекспіра, Віргілія, Гомера чи Данте. Багато фактів його життя залишились невідомими, багато є суперечливими, але і з того, що є, можна з певністю ствердити, що нечасто поетам випадали на долю такі пригоди (чи радше незгоди).
Походив Луіс Камоенс із шляхетної галіційської родини, яка перебралась до Португалії. Дід його навіть був одружений з родичкою Васко да Гами, славетного португальського мореплавця та дослідника. Незабаром після народження сина, батько покинув сім’ю і подався моряком до Індії, де загинув за кілька років. Луіс виростав під наглядом дядька Бенто, навчався у єзуїтів і домініканців (дядько був пріором монастиря Санта-Круз) та в університеті Коімбри (де дядько також займав високу посаду).
Близько 1542 року Камоенс переїздить в Лісабон і наймається вчителем в дім графа Норонья, з допомогою котрого отримує можливість бувати при дворі короля. Він закохується у фрейліну королеви Катеріну де Атаіде, котрій під іменем “Натерції» (анаграма від Caterina) присвячує свої ліричні твори. Проте незадоволення її родини та невдала алюзія на короля в одній із п’єс спричинились до того, що його вислали із столиці.
Важке фінансове становище змусило Камоенса поступити на військову службу. Служив в гарнізоні Сеути (це в Марокко), де в сутичках з маврами втратив праве око. В 1551 повернувся в Лісабон, де якийсь час веде безпутне гуляще життя.
Під час фестивалю «тіла господнього» Камоенс важко поранив придворну особу, за що був ув’язнений на 9 місяців — саме тоді він і почав писати перші вірші “Лузіад», епічної поеми, яка прославила його. Король помилував його за умови сплати великого штрафу і трирічної служби солдатом в Індії.
Під час 6-місячного плавання на кораблі São Bento Камоенс продовжував писати. Після прибуття якийсь час знову був у в’язниці, цього разу за борги. Потім разом з командою корабля приймав участь в битві біля так званого Малабарського берега. І весь час писав.
Нарешті доля змилостивилась до поета і його призначили на досить високий, проте відповідальний пост в Макао, де мав контролювати зберігання майна вояків, що пропали чи загинули на Сході. Тут йому вже не довелось турбуватись про своє благополуччя, він спокійно дописував “Лузіади», проте своїм гострим язиком нажив немало ворогів. Один з комендантів Макао звинуватив камоенса в зловживаннях по службі і йому довелось добиратись до Гоа, щоб захистити себе на суді.
Та корабель, на якому він плив, пішов на дно в дельті Меконгу біля берегів Камбоджі, його китайська кохана загинула, а сам Камоенс врятував себе та свій рукопис тільки завдяки чудовому вмінню плавати. Суд в гоа виправдав його і в 1567 році Камоенс починає подорож на батьківщину.
По дорозі він через хворобу та брак коштів проводить 2 роки в Мозамбіку та згодом з допомогою щедрих знайомих добирається-таки в 1570 році до Лісабону. Надрукувавши “Лузіади» і присвятивши їх королю Себастьяну, Камоенс добився невеликої дожиттєвої пенсії, ще трішки грошей приносив хлопчик-жебрак, якого поет привіз із Мозамбіку.
“Лузіади» камоенса це величезний епічний твір, котрий не має собі рівних в Європі, вся славна історія Португалії вписана туди віршами, причому з великою достовірністю. Поему зустріли із захопленням, однак кінець життя поет доживав у бідності.
У 1578 році португальський король Себастьян, допомагаючи одному з претендентів на престол Марокко, загинув в битві при Аль-Казр-Аль-Кебірі. Вся його армія теж була розгромлена і Камоенс, будучи патріотом і передчуваючи в цих подіях трагічне майбутнє для своєї країни, писав »всі бачать, що моя Вітчизна настільки дорога мені, що я вмираю не лише у ній, але й разом з нею”. Заразившись чумою, Луіс Камоенс помер у 1580 році у віці 56 років.
Та й після смерті його тіло не мало спокою. Церкву Святої Анни, де був похований Камоенс, зруйнував дощенту землетрус 1755 року. Тільки через 100 років його рештки були поховані, а до 300-ліття з дня смерті з королівськими почестями перенесені в монастир ієронімітів, де надгробки Камоенса та Васко да Гами знаходяться обабіч могили короля Себастьяна.
В 1860 році за рішенням парламенту камоенсу було зведено пам’ятник в столиці Португалії на площі його ж імені.
День смерті поета відзначається також як день португалії
Цікаво, що саме за «Лузіадами» вчив мову герой “Дітей капітана Гранта» Жак Паганель.
Щоправда, він вважав, що то іспанська:)