Похожие статьи:
Міжнародний день дитячої книги
Сьогодні Міжнародний день дитячої книги і тому мені особливо хочеться згадати про улюблені дитячі книжки, кожну з яких можна знайти на сайті Читанка.
Міжнародний день дитячої книги відзначають у день народження Ганса Крістіана Андерсена. На Читанці є кілька чудових видань цього письменника, але моєю особливо улюбленою є «Дикі лебеді» з ілюстраціями Лібіко Марайя.
Українську дитячу літературу неможливо уявити без книжок Всеволода Нестайка, теплих, живих і надзвичайно смішних.
“Пригоди Робінзона Кукурузо” — перше видання першої частини знаменитої трилогії «Тореадори з Васюківки».
«Одного разу, коли Пухові робити було зовсім нічого, він подумав, що слід було б все-таки щось та зробити».
Оповідання про Вінні-Пуха, дурненьке ведмежа, у якого, тим не менш, є чому повчитися у чудовому перекладі Леоніда Солонька — прекрасне чтиво і для дітей, і для дорослих.
«Пригоди барона Мюнхаузена» — коротке керівництво про те, що якщо вже брехати, то з розмахом:)
«Гобіт» Толкіна українською мовою у перекладі Олександра Мокровольського грає новими фарбами:)
«В тій глибині біля темних вод жив старий Гам-гам. Звідкіля він туди втрапив та хто чи що він таке — я не знаю. Він був просто Гам-гам — темний, як темрява, тільки двоє великих круглих очей світилися. Мав він човника, в якому тихо-тихенько плавав туди-сюди озером,— адже то було таки озеро, велике, глибоке й страшенно холодне. Веслував Гам-гам широкими, як лопати, ступнями ніг — спустить ноги у воду й веслує, зовсім без плюскоту. І все він робив безшелесно. Назорить своїми мерехтливими очиськами-ліхтарями сліпу рибину і блискавично її хапає. І м’ясце він любив. Не гидував гоблінятиною, коли міг запопасти. Але Гам-гам остерігався, щоб гобліни його не виявили. Хай-но котрийсь із гоблінів приб’ється до води в той час, коли Гам-гам вийде на полювання,— цей враз підкрадеться ззаду і задушить. Та рідко хто з потороч сюди потикався — щось їм підказувало: в глибині, там, де корениться гора, живе ще страшніше за них страховисько. Ще давно-давно, прокладаючи в надрах гори тунелі, вони дорилися до озера й переконалися, що далі йти нікуди; тут їхня дорога кінчалася, і нічого було сюди ходити, хіба Великий Гоблін пошле. Часом заманеться володареві рибки з озера, та бувало, що посланий по неї гоблін ні рибки не принесе, ні сам не вернеться.
Жив Гам-гам на кам’янистому, вкритому слизом острівці посеред озера. Там він якраз сидів і розглядав Більбо звіддалік своїми очищами-телескопами. Більбо його не бачив, зате Гам-гам чудувався з нього, бо ж бачив, що то ніякий не гоблін.
Ось він скочив у своє човенце і стрілою шугонув від острова, а гобіт сидів собі над водою вкрай спантеличений, марно сушачи голову, щоб знайти якийсь вихід. Зненацька зовсім близько підплив до нього Гам-гам і зашепотів чи то зашипів-засичав:
— Блись на нас і плись на нас, мій дорогесссень-кий! Проссто святкова страва! Ссмачний шматочок буде нам, гам-гам!
Оте своє “гам-гам” він завжди вимовляв з жахливим бульканням у горлянці — від того й ім’я своє дістав, хоч сам себе незмінно величав “мій дорогесенький”.
«Я знаю одну планету, там живе такий собі добродій з багряним обличчям. Він не понюхав жодної квітки. Ніколи не глянув на зірку. Ніколи нікого не любив. Ніколи не робив нічогісінько, тільки складав цифри. І з ранку до ночі повторював, як оце ти: «Я людина серйозна! Я людина серйозна!» — так і дметься з пихи. Але ж то не людина, то гриб».
«Маленький принц» актуальний завжди.
Якщо згадка про імена Мумрик-Нюхайлик, Гемуль, Хропка, Мазсля, Чубсля, Пхик і зрештою Мумі-троль викликають у вас щемливу ностальгію, то цей лінк для вас.
Одна з найулюбленіших книжок дитинства, щемлива і дивовижна «Панна квітів» Валерія Шевчука.
«Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько» — такий собі road-movie у книжковому форматі з потрясним ілюстрованим рядом)
Ще одна книжка українського автора «Мінімакс — кишеньковий дракон». Щирість і безпосередність у концентрованому виді.
Нестерпний привид з моторчиком, спеціаліст з «дратурування, жартування та виступання», найкращий у світі поїдач оладок — це все про Карлсона, якого особисто я полюбила ще й завдяки чудовій мові перекладача Ольги Сенюк.
Буратіно треба читати в оригіналі!
Карло Коллоді і ще одна книга проілюстравана Лібіко Марайя.
Ще одна літературна казка і ще один чудовий переклад від Ольги Сенюк — «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми».
«Пригоди Тома Сойєра» — все що ви хотіли дізнатися про хлопців у одній книжці)
«Проходячи повз будинок, де мешкав Джеф Тетчер, він побачив у садку незнайому дівчинку — чарівне голубооке створіння з двома довгими золотистими кісками, в біло му платтячку та вишитих панталончиках. І щойно увінчаний славою звитяжець здався без жодного пострілу. Така собі Емі Лоренс ураз вивітрилася з його серця, не лишивши по собі й згадки. А він же думав, що кохає її до нестями, ну просто-таки обожнює! Та виявилося, що то було більш як скороминуще захоплення. Кілька місяців домагався він її прихильності, і тиждень тому вона зрештою сказала, що любить його; всього сім коротких днів був еін героєм-переможцем, найщасливішим хлопцем у світі — і ось за одну мить Емі зникла з його серця, мов випадкова гостя, що прийшла й пішла собі.
Тепер він нишком побожно пас очима цього нового ангела, аж поки впевнився, що й дівчинка помітила його. А тоді, вдаючи, ніби й знати не знає, що вона там, почав «виставлятися» й виробляти всілякі безглузді хлоп’ячі штуки, щоб зачарувати її. Деякий час він отак по-дурному викаблучувався, але раптом, посеред карколомного акробатичного трюку, позирнув убік і побачив, що дівчинка вже не дивиться на нього, а простує до будинку. Том підступив до самого паркана й засмучено сперся об нього, сподіваючись, що вона затримається ще трохи. Дівчинка на мить спинилася на ґанку, а тоді рушила до дверей. Ось вона вже ступила на поріг, і Том тяжко зітхнув. Та враз обличчя його засяяло: перш ніж зачинити за собою двері, дівчинка кинула через паркан квітку.
Том оббіг навколо квітки, а тоді спинився, за крок від неї і, приставивши руку до очей, почав видивлятися в кінець вулиці, так ніби побачив там щось дуже цікаве. Потім підняв з землі соломинку, примостив собі на ніс і, відхилившись назад, спробував балансувати нею. Вигинаючись то в той, то в той бік, він підступав усе ближче до квітки, аж [32] поки накрив її босоюногою і захопив гнучкими пальцями, а тоді поскакав геть на одній нозі й зник за рогом. Але тільки на хвилину, потрібну для того, щоб сховати квітку під курткою, ближче до серця,- чи, може, до шлунка, бо Том був не вельми обізнаний в анатомії та й не доскіпувався до таких деталей.
Потім він повернувся до паркана й крутився там аж до смерку, «виставляючись» так само, як і перед тим. І хоча дівчинка більш не з’являлася, він тішив себе надією, що вона може стояти десь за вікном і бачити ті вияви його уваги. Нарешті він знехотя поплентав додому, і голова його аж туманіла від солодких мрій».
Книжка, про яку ви мабуть ніколи не чули, але я була надзвичайно щаслива знайти її через багато років після того як читала і реготала в дитинстві.
Ілюстрації ж роблять видання «Дзеркальце в портфелі» ще смішнішим.
Народних казок я у цьому переліку окрім цієї згадувати не буду, але цю не згадати не можу, бо казка «Ох» з такими страшними ілюстраціями, що «ОХ!»
Богдан Чалий «Як Барвінок і Ромашка у вирій літали» — гостросюжетно про життя рослин (хоч це і не перший такий літературний хід).
«Три товстуни» — короткий дитячий посібник з революції.
— Ми хочемо подивитись на тебе,— сказав він.— А тобі хіба не цікаво глянути на тих, хто посадив тебе у клітку?
— Мені гидко на вас дивитися.
— Скоро ми тобі одрубаємо голову. Таким чином ми тобі поможемо не бачити нас.
— Я не боюся. У мене голова — одна. У народу — сотні тисяч голів. Їх ви не поодрубуєте.
— Сьогодні на Площі Суду — страта. Там кати розправляться з твоїми товаришами.
Ненажери трохи посміхнулися. Мельник прийшов до пам’яті і навіть облизав кисільні троянди з своїх щік.
— Ваш мозок заплив жиром,— говорив Просперо.— Ви нічого не бачите далі свого пуза!
Грицько Бойко — спеціаліст з віршованих смішинок і веселинок.
«Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером» — найкраща українська новорічна книжка, на мою думку.
Знову ж таки) Читаємо «Країну Оз» в оригіналі:)
До речі, на Читанці також є книжки Волкова. Цікаво сидіти і порівнювати тексти.
— Тобі слід говорити те, що ти маєш на увазі, — продовжував Солоний Заєць.
— Я так і роблю, — поквапливо відповіла Аліса. — Принаймні… принаймні я маю на увазі те, що говорю… Адже це те саме, розумієте.
— Зовсім не те саме! — вигукнув Капелюшник. — Авжеж ти ще скажеш, що «я бачу те, що їм» це те саме, що «я їм те, що бачу»!
— Ти ще, може, скажеш, — додав Солоний Заєць, — що «мені подобається те, що я маю», це те саме, що «я маю те, що мені подобається».
— А ти ще, може, скажеш, — додав Вовчок, який, здавалося, розмовляв крізь сон, — що «я дихаю, коли сплю» це те саме, що «я сплю, коли дихаю».
— Щодо тебе, то це те саме, — зауважив Капелюшник і розмова увірвалася.
За парадоксами і грою слів вам сюди.
Комікси про Хрюшу — одні з перших українських коміксів.
Януш Корчак не приховував того, що хотів би повернутися у дитинство. Здається, йому вдалося набагато більше — читаючи його книжки повернутися в дитинство здатен кожен.
«Мацюсеві пригоди» — одна з таких книжок.
Ну і давайте не будемо «овочами», а якщо і будемо, то у найкращому з розумінь цього слова.
«Пригоди Цибуліно» нас навчать.
